~ Rainbow & Італія ~

Ця історія починається на «Rainbow Gathering» — тут люди збираються у дикій природі, щоб деякий час пожити разом і створити щось значуще… або просто розважитися :)

Диво кохання - то воля випадку
Та ми тягнемось до найменшого його подиху - Beyond the Black, "Breeze"
Часто люди, які познайомилися просто дорогою до «Rainbow» (або звідти - додому), стають друзями навіть швидше, ніж на самому «Rainbow», бо ж проживають разом різні пригоди — як це сталося з нами, коли ми наприклад натрапили на річку під назвою «Потік Дракона»

Тож ми освіжилися пірнувши прямо у нього — і відчули себе просто чудово! А після тижня, проведеного на Рейнбоу, мій шлях назад знову йшов там — і згодом уже із новим товариством розпочалася ще одна пригода :)

Перший вечір після повернення із Рейнбоу був дуже насиченим — як у плані щастя, так і в плані внутрішньої роботи, адже мені довелося подолати досить нетиповий для мене конфлікт... І вперше хтось сказав, що боїться мене :D
Зрештою, я крокував нічною дорогою, відчуваючи себе сильним та впевненим, що в цей момент вчиняю вірно. Я поставив намет біля ще одного струмка, трохи відпочив, добре виспався та зустрів ранок у маленькому італійському містечку — на фото.

Свою наступну альпійську точку призначення я позначив на карті ще давно — там і дивовижна природа, і швидке сполучення з «великим світом», але при цьому немає натовпів туристів.
Тут ви можете побачити одну із «таємних родзинок», які я там знайшов. Вгадайте, де це :)

Гірська річка тут протікає прямо через місто, і, прогулюючись тут, я прямо відчував її свіжість, силу та красу!

Місцеві жителі займаються різними традиційними ремеслами, зокрема верховою їздою :)

Тож моєю метою того дня було піднятися на вершину гори, що височіє над містом. Спочатку я планував трохи зхитрувати й піднятися канаткою — але виявилося, що вона не працює :)
Звісно, я не здався, тож новим варіантом було піднятися пішки! І маршрут починався біля дуже характерного місця… Неважко здогадатися, що це, правда?

Саме так, то був цвинтар — і, можливо, одний з найкрасивіших, які я коли-небудь бачив!
Оскільки мої стосунки зі смертю та стражданням в певний час були досить тісними, я не цураюся час від часу відвідувати кладовища.

Біля входу там стояла церква, а над її дверима — дивовижна картина, до того ж, я б сказав, дуже нетипова. Його очі… ніби він один із нас, який також страждає, але розуміє, підтримує і вказує шлях. Чи саме таку думку мав на увазі автор? Цікаво було б дізнатися... Але -
"так я помру, та не сьогодні"(сподіваюсь) - Діти інженерів, "Непотріб"
Отже мій шлях йшов далі.

Поруч було джерело, й було дуже спекотно :) Тож я добре напився перед дорогою, а ще трохи розважився, охолодивши в ньому свої моцарелу та тірамісу:)

Піднімаючись над кладовищем, я думав: зазвичай там все закінчується, але зараз я починаю саме звідти... щоб піднятися вище, ближче до неба. І до свободи.

Ого! Я це побачив, і перша дурниця що спала мені на думку, була така: це ніби ворота в інший світ, звідки можна розпочати щось на зразок шаманської подорожі :)

Як не дивно, ця дорога вела до якогось закинутого будинку — я б сказав, це справді дивовижне місце!
Дах зруйнований, але, схоже, хтось і досі використовує це місце як схованку — на стіні написано: Захищається нападами мого безумства, а під балконом лежала дуже мила ковдра.

Усередині ще залишалися деякі меблі, тож, схоже, що назавжди покинути це місце не входило в початкові плани власників...

Ось ще ознаки недавньої активності — стос дров для багаття, та велика пластикова каністра з водою. Як не дивно, я забув тут пакунок із печивком та ще одне тірамісу :) То ж залишиться подарунком для «мешканців» :)

Тож я продовжив свій хайк, не зважаючи на кілька знаків «приватна власність», так само, як це зробили місцеві бігуни, яких я зустрів далі :) Через деякий час я дійшов до першої полонини та роздоріжжя, на якому обрав довший, але більш лісистий маршрут

Час від часу я звертаю увагу на дрібні деталі :) Кого ви бачите усередині цієї квітки?

На шляху я натрапив на багато хатинок — дуже автентичних!

Поруч із ними я також знайшов купу файних керамічних фігурок, які роблять це місце справді затишним і прикольним!

Схоже, місцеві італійці мають цікавий смак до еротичного мистецтва, тож я не міг пропустити цю роботу :)

А на дверях тої споруди було написано:-"Хатинка божевільної жінки", досить іронічно як на мене :)

Незабаром стало видно вершину

...і село внизу, що купається у променях сонця, що сідає

Неподалік стояла ще одна добре доглянута хатина-притулок — і на ній навіть була встановлена камера спостереження :) Який контраст із дикою природою навколо

Але жодне відеоспостереження не зможе зупинити людську недбалість — мені довелося витягувати купу сміття з того кострища… незважаючи на те, що мусорка насправді була за кілька кроків звідти.

Неподалік від притулку я також побачив ось це — зверніть увагу на серце та квіти під хрестом...
Це навело мене на думки щодо подібності буддизму та християнства — а що, якщо насправді від початку йшлося не про гріх, Бога, рай і пекло і все таке? А йшлося про неминучість страждання — таку що навіть наймудріший також страждає?
А співчуття й вмиротворення торують нам шлях уперед.

Це місце здавалося місцем паломництва... і можливо ним і було

Сяючий Шлях

Долина

Десь тут я побачив оленя — і якби я вірив у знаки, то це був би добрий знак :)

А потім я зустрів милого гнома Маріо :)

А ще за одним поворотом стояла статуя якогось Папи — цікаво, що він тут робить, але емоція та гори на тлі роблять цю статую справді вражаючою!

Я відчуваю, що з часом я хотів би піднятись й на ту гору і трохи помедитувати там :)

Часом розмиті фото дають відчуття якоїсь потойбічності ...

Та сонце сідало далі

Коли я планував свою подорож, я думав пройти й усі ці хребти... Але ж я й звідси їх бачу! Тож краще не поспішати й досліджувати все потихеньку, щоб подорож не була виснажливою, а принесла задоволення... саме ось як цього разу

На хребті

Я обожнюю заходи та світанки в горах — чи то в Альпах, чи в Гімалаях, чи в Туреччині, чи в Андах — завжди вражаюче видовище!

Ось так і минув цей день, принісши з собою безліч думок і вражень, а коли на небі з’явилися перші зірки, я також отримав гарні новини від подруги :)
Тож, насолоджуючись ніччю сповна, я розклав намет, з’їв просту вечерю із моцарели з багетом і через деякий час заснув.
Варто зазначити, що мені довелося сховатися за горою від гучної музики, що лунала з долини, адже це був суботній вечір :)

Вранці я пішов по рівній, мальовничій і зеленій дорозі вниз у долину

...де я трохи дослідив місцеві містечка,де теж отримав чимало задоволення, але це вже інша історія :)